9 березня – день народження Тараса Шевченка. Ще в далекому 19 столітті тема війни звучала у віршах Пророка.
До Шевченка
Бачиш, Тарасе – орда нескінченна
Із Україною вийшла на рать?
Ми стоїмо – синьо-жовті знамена
Гордо над нами вгорі майорять!
Хмари від вибухів над небокраєм,
Вистоїм – нам помага цілий світ!
Ти заповів – ми усе пам’ятаєм,
Свято виконуєм твій Заповіт!
Ворог віками зламати нас хоче –
Ще відспіваєм по нім парастас!
Ти научав нас, Великий Пророче
Й разом із нами воюєш за нас!
Ненька в руїнах, проте ми – не Троя,
Маємо щит проти танків й ракет:
Слово твоє – найпотужніша зброя
І найнадійніший бронежилет.
Думи твої – найкоштовніші перла,
З ними за волю ми стали грудьми!
Чуєш, Тарасе – співаєм “Не вмерла”?
Ти народився – відро́димось ми!
Іван Гентош
Тобі, Кобзарю
З хатини, де холод і вітер гуляв,
Де стріха і небо дірками,
Ти вийшов у люди і генієм став,
Тим сонцем, що світить віками.
У думах, піснях возвеличив її,
Згорьовану неньку Вкраїну.
Народ піднімав ти із вічних колін
І мову його солов’їну.
І слово твоє полетіло у світ
Мечами кайданів неволі.
І падав додолу розірваний гніт
Пророцтвом щасливої долі.
У муках, у крові твій ранок новий,
Вкраїно, встає і донині.
Ти з нами, Кобзарю, ти вічно живий
І слава твоя не загине.
Ти з нами, Тарасе, ми вірим тобі.
Крізь роки буремні і далі
Ідеш, як Апостол, у думах своїх
Прийдешнє Вкраїни вітаєш.
Надія Канюка (Гентош)
Детальніше